після довгої перерви чемно обертаюся в сарі
матеджа легкими рухами ліпить з мене вже непросто віддану а справжню дружину жінку зразок
і от потопаючи в бавовняній зелені і рум'янах компліментарок себе не впізнаю
трохи отямившись після загубленого бінді торкаюся коридорів на зустріч лекції
саме велике благо і шлях це повторення Імен Господа...
я дивлюся в очі саме тобі ігноруючи пари інших
на секунду спиняюсь від задоволення наче за тебе
я - Храм Господа
лишилося відкрити двері іншим...